📌УНІВЕРСАЛЬНІ ОЗНАКИ ТРИВОЖНОСТІ В ДИТЯЧИХ МАЛЮНКАХ📌
Для діагностики тривожності слід користуватися спостереженням за поведінкою дитини, її мовленням та різноманітними проективними методиками і тестами.
✅ Є загальні ознаки, які можуть вказати нам на наявність тривожності у дитини.
Згідно з даними розробників проективних тестів (малюнок людини, малюнок сім’ї і т.д.), ознаками тривожності є: штрихування, маленькі фігурки, лінії, які «стрибають», зміщення зображення вниз і вбік на аркуші, відмова від виконання завдання.
Якщо лінії постійно стираються – це свідчення невпевненості, емоційної нестійкості, тривожності.
А коли штрихи робляться ніби ескізними – спочатку легенько штришками, потім наводяться жирніше – це спроба контролювати свою тривогу, взяти себе в руки.
Однотипність деталей і їх велика кількість, наприклад, дитина не полінувалась намалювати 39 ґудзиків на мундирі солдата або 154 лусочки на рибі – це може бути свідченням тривожності, ригідності, перфекціонізму.
Якщо малюк постійно уточнює, що і як «правильно» треба робити – він може бути тривожним і не впевненим в собі.
Найбільш поширена ознака тривожності, яка виявляється у всіх існуючих методиках, – це численні самовиправлення. Особливо показовими є безглузді виправлення (такі, які не ведуть до реального поліпшення результату). Виправлення можуть вноситися з стиранням колишніх ліній або без стирання (в останньому випадку замість однієї лінії з’являється кілька).
Характерна ознака тривожності – лінія, що складається з окремих дрібних штрихів, коли дитина боїться, що, якщо вона проведе її відразу (одним рухом), то вона може піти не туди, куди потрібно.
Для тривожних дітей типове штрихування всього малюнку або будь-якої його частини. При гострій тривозі штрихування зазвичай буває розмашистим, недбалим.
Груповий тест на увагу допомагає виявити тривожних дітей. Тривожна дитина або неправильно виконує завдання, або встигає зробити дуже мало, але без помилок.
Вона по кілька разів обводить лінії, сильно натискає на ручку або олівець; якщо сама знаходить у себе помилки, то жирно замазує їх.
Відділення малюнків один від одного лініями або рамочками, нумерація малюнків теж можуть говорити про тривожну турботу дитини не переплутати малюнки між собою. Це прояви особливої педантичності, яка найчастіше служить компенсаторним механізмом при високій тривожності.
У тесті “Неіснуюча тварина” частою ознакою тривожності слугує велика кількість очей, вух і інших органів чуттів (наприклад, локатори або антени), покликаних напружено стежити за світом, щоб не пропустити жодної небезпеки і загрози. Відповідна тематика відбивається і в описі способу життя. Ознакою тривожності служить опис різних способів запобігання від можливої небезпеки (нападу хижаків, стихійних лих, холоду, спеки, нестачі їжі і т. д.).
Про тривожність, невпевненість в собі говорить негативна оцінка, що дається собі дитиною в процесі діяльності ( “Я погано вмію малювати”, “Людину я намалювати не можу”, “Щось не те у мене виходить”) або по її закінченні ( “Нічого не вийшло!”). Такі оцінки звичайні у дитини, яка звикла до неуспіху.
Робота з емоційно навантажувальним поняттям зазвичай супроводжується підвищенням м’язового тонусу, який виявляється в посиленні тиску на олівець. Тому, наприклад, при читанні піктограми корисно, перевернувши папір, подивитися, на яких малюнках олівець сильно продавив папір. Наприклад, якщо сильним натиском виділено слово “обман”, то це може свідчити про те, що дитину часто звинувачують у брехні.
Для стану гострої тривоги типово різке збільшення розмірів малюнку, так що він займає практично весь аркуш (а іноді виходить за межі). Збільшення розміру малюнків характерно також для імпульсивних дітей. Однак якщо збільшення розмірів спостерігається тільки в малюнках, що відносяться до якої-небудь однієї сфери, то це свідчить не про загальне підвищення рівня тривоги, а про особливу значущість даної сфери.
Наприклад, якщо будинок намальований особливо великим (займає майже весь аркуш), в той час як розмір інших малюнків не збільшений, то це може бути проявом того, що весь світ для дитини вичерпується її будинком, сім’єю. Для дошкільника таке відчуття є нормальним; у віці старше 7 років це вже прояв певних психологічних проблем (можливо, недостатня самостійнісь дитини, її надмірна замкнутість на батьках).
Варто застерегти від поспішних висновків про стан дитини на основі однієї ознаки🤗
Тільки якщо ви бачите «симптоми» тривожності в кількох елементах відразу, і тим більше – в різних малюнках, можна робити будь-які висновки.👆
Kommentare